Біда коли усе життя помилка

LiveInternetLiveInternet

—Метки

—Рубрики

• ПЕСНИ (1214)
• СТИХИ (869)
• ВИДЕО (634)
• ФОТО (335)
• МУЗЫКА (308)
• КУЛИНАРИЯ (230)
• ТЕСТ (116)
• ЦВЕТЫ (71)
• Питер (64)
• Женщины (44)
• Живопись (44)
• Интернет и компьютер/Софт (26)
• Петр Давыдов (26)
• Уроки Photoshop (17)
• Юрий Егоров (16)
• Кошки (15)
• flash (11)
• В.Евсеев (9)
• Марина Авс (8)
• Пушкин А.С. (8)
• С.Сергушин (3)

—Музыка

—Поиск по дневнику

—Подписка по e-mail

—Интересы

—Постоянные читатели

—Сообщества

—Статистика

Костенко Лина Васильевна. Стихи. Избранное

Вторник, 14 Декабря 2010 г. 05:51 + в цитатник

Костенко Ліна Василівна (19 березня 1930)

* * * Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло оддзвеніти. За небо в небі, за дитячий сміх. За те, що можу, і за те, що мушу. Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу. За те, що завтра жде своїх натхнень. Що десь у світі кров ще не пролито. Вечірнє сонце, дякую за день, за цю потребу слова, як молитви.

Ліна Костенко

Українська письменниця-«шістдесятниця», поетеса. Лауреат Шевченківської премії (1987)

* * * Життя пройде, немов вода, і відцвіте, немов вишнева гілка. в житті одна помилка — не біда, біда, коли усе життя — помилка. * * * Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я скажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна. * * * Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним. * * * Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік. І минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн,— на сьогодні, на завтра, назавжди!— ти залишишся в серці моїм. А чому? То чудна теорема, на яку ти мене прирік. То все разом, а ти — окремо. І сьогодні, і завтра, й навік. * * * Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить — від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б’ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?!

* * * Нечутно ходить вітер по землі, цілує ніжним яблуням долоні. Які тепер ми добрі і сумні, які тепер ми серцем безборонні! Як знаєм все, як хочемо не знать, які чужі нам вихватки і пози. І як в душі не хоче проминать і все, і всі, побачені крізь сльози! * * * Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни! Не допусти, щоб світ зійшовся клином, і не приспи, для чого я живу. Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву. Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш, — тільки до воріт. А там, а там. Жорстокий клекіт бою і дзвін мечів до третьої весни. Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. * * * Осінній день березами почавсь. Різьбить печаль свої дереворити. Я думаю про тебе весь мій час. Але про це не треба говорити. Ти прийдеш знов. Ми будемо на «Ви». Чи ж неповторне можна повторити? В моїх очах свій сум перепливи. Але про це не треба говорити. Хай буде так, як я собі велю. Свій будень серця будемо творити. Я Вас люблю. О як я Вас люблю! Але про це не треба говорити. Ліна Костенко

* * * Усі усіх не люблять – так завжди, Така уже настала в нас епоха… Усі усіх не люблять – півбіди. Всі брешуть, що всіх люблять – катастрофа. * * * А буває, ідеш по світу, і проходить повз тебе людина так, неначе проносить квіти і тобі віддає половину. Ще і стебла від рук гарячі. Озирнешся на неї здаля і збагнеш – на промінь багатша стала раптом твоя земля. Ліна Костенко

Рубрики:

СТИХИ

Метки: стихи избранное

Процитировано 8 раз
Понравилось: 2 пользователям

Источник статьи: http://www.liveinternet.ru/users/_notka_/post143948693

Біда коли усе життя помилка

Я всегда чувствую себя счастливой. Ты знаешь, почему? Потому что я ничего ни от кого не жду. Ожидания всегда боль. Жизнь коротка. Так что люби свою жизнь. Будь счастлива. И улыбайся. Перед тем, как говорить, слушай. Прежде чем писать, думай. Перед тем, как тратить деньги, заработай. Перед тем, Περισσότερα

Я всегда чувствую себя счастливой. Ты знаешь, почему? Потому что я ничего ни от кого не жду. Ожидания всегда боль. Жизнь коротка. Так что люби свою жизнь. Будь счастлива. И улыбайся. Перед тем, как говорить, слушай. Прежде чем писать, думай. Перед тем, как тратить деньги, заработай. Перед тем, как молиться, прощай. Перед тем, как делать больно, почувствуй. Перед тем, как ненавидеть, люби. Перед тем, как умереть, живи!

Χωρίς τίτλο

Обращайте внимание на то, с кем вы делите свою интимную энергию.

Близость на таком уровне переплетает энергию вашей ауры с энергией другого человека.

Эти мощные соединения, независимо от того, насколько незначительными вы их считаете, оставляют духовные побочные остатки, особенно в людях, которые не практикуют внутренние или эмоциональные чистки.

Обращайте внимание на то, с кем вы делите свою интимную энергию.

Близость на таком уровне переплетает энергию вашей ауры с энергией другого человека.

Эти мощные соединения, независимо от того, насколько незначительными вы их считаете, оставляют духовные побочные остатки, особенно в людях, которые не практикуют внутренние или эмоциональные чистки.

Чем больше вы взаимодействуете с кем-то на интимном уровне, тем глубже связи, и тем больше чужие ауры переплетаются с вашей.

Представьте себе непостоянство и сбивчивость ауры человека, который носит в себе эти многочисленные энергетические осколки!

Многие люди не осознают, что эта беспорядочная сила отталкивает от вас положительную энергию и привлекает больше негативной энергии в вашу жизнь.

Я всегда говорю: «Никогда не спите с теми, кем вы не хотели бы оказаться».

Χωρίς τίτλο

Хочеш бути щасливою? Прочитай і запам’ятай. Не полінуйся! Ніколи нікого не слухай. Май свою думку. Свою голову. Свої думки та ідеї. Плани на життя. Не женися ні за ким. Тільки крок назустріч, але не в догонку. Це — життя. Ніхто за тебе не буде будувати твоє щастя. Всіма управляє заздрість! Περισσότερα

Хочеш бути щасливою? Прочитай і запам’ятай. Не полінуйся! Ніколи нікого не слухай. Май свою думку. Свою голову. Свої думки та ідеї. Плани на життя. Не женися ні за ким. Тільки крок назустріч, але не в догонку. Це — життя. Ніхто за тебе не буде будувати твоє щастя. Всіма управляє заздрість! Нікого не слухай. Іди своєю дорогою і не важливо, що говорять за спиною. Говорили, говорять і завжди будуть говорити. Тебе це не повинно хвилювати. Люби. Твори. Мрій. І, будь сильною!

Это важно!

Хочешь, чтобы тебя уважали, с уважением относись к другим. На добро, отвечай добром, на зло отвечай безразличием. Человек, причинивший зло, больше будет страдать оттого, что ты не обратил на это своего внимания .

Не пейте спиртное вообще. Спиртное губит организм, мозг, и душу. Если вы шаман или Περισσότερα

Хочешь, чтобы тебя уважали, с уважением относись к другим. На добро, отвечай добром, на зло отвечай безразличием. Человек, причинивший зло, больше будет страдать оттого, что ты не обратил на это своего внимания .

Не пейте спиртное вообще. Спиртное губит организм, мозг, и душу. Если вы шаман или эзотерик, или еще кто-то, занимающийся этими вещами, и пьёте, значит, у вас скоро кончатся все силы, Духи Вас накажут. Алкоголь действительно убивает, не делайте глупостей. Для того, чтобы расслабиться есть баня, для того, чтобы повеселиться есть песни, для того, чтобы найти общий язык есть чай, а для того, чтобы близко познакомиться с женщиной есть, в конце- концов конфеты…

Χωρίς τίτλο

Життя пройде немов вода. і відцвіте немов вишнева гілка. В житті одна помилка — не біда. Біда, коли усе життя — помилка.

Источник статьи: http://love.mail.ru/el/diary/mb1198301842

Вам нравится творчество Лины Костенко?

Если да,что что именно?

***
«Життя пройде, немов вода,
і відцвіте, немов вишнева гілка.
в житті одна помилка — не біда,
біда, коли усе життя — помилка.»

***
«Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.

Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.»

Оооо! Много чего. Вот, например:
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Пишу с планшета — наделала ошибок. Вот нашла свой любимый кусочек:

Блискоче ніч перлиною Растреллі.
З гори збігає Боричів узвіз.
І солов´ї, пташині менестрелі,
всю ніч доводять яблуні до сліз.
Цвіте весна садами молодими,
шумлять вітри, як гості з іменин.
В таке цвітіння, князю Володимире,
тобі не важко бути кам´яним?

А это вообще реквием женских страданий:

Десь ти живеш по дорозі в Святошино.
Душу мою без тебе спустошено.
Оце дожилася — з бурі та з клекоту,
Оце дожилася — до сліз, до лепету.
Всесвіт. Проблеми. Трагедій поденщина.
А я закохалася. Сказано — женщина.

А мне очень нравятся ее стихи для детей

Матусю, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обійму,
І щічки погладжу.
Ти знаєшь, матусю,
Як дуже тебе я люблю!

І ти мене любиш, хоч я неслухняна,
Частенько і шкоду роблю.
Та ти все пробачиш,
Мене поцілуєшь,
І я тебе дуже люблю

Я на ковзанку піду!
— А коли ж до хати?
Тільки мама може так
Лагідно спитати.
На ходу сніданок з їм.
— Так не слід робити.-
Тільки мама може так
Лагідно сварити.
В снах літаю до зірок.
— Час вставати, синку!
Тільки мама збудить так
Лагідно дитинку.

Мама
Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило, —
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.

Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся, —
А то мені моя мама
Гладила волосся.

Снилась мені ягідочка,
Як мед солоденька,
А то мене цілувала
Мама дорогенька.

Снились мені Ангелки,
Що в рай мене несли,
А то мене мами ручки
До серця притисли.

Снилося мені, що на крилах
Я в гору несуся, —
А то мене із постелі
Піднесла матуся.

Где депрессуха?
Имхо, пчела с цветка собирает пыльцу, а муха способна лишь лепестки обкакать. Все зависит от способностей

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.

Источник статьи: http://sovet.kidstaff.com.ua/question-521801