Сьогодні усе для тебе озера гаї степи

“Ти знаєш, що ти – людина. ” – Василь Симоненко

Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Схожі вірші:

Володимир Сосюра – Чи знаєш ти світання в полі Чи знаєш ти світання в полі або в задуманих садах, коли од щастя мимоволі сіяють сльози на очах? Щебечуть птиці, вітер лине, немов дитинства дальні […].

Василь Симоненко – Жорна Натуга на руках, від втоми чорних, здувала жили, ніби мотузки. Каміння клацало зубами в жорнах, жувало жовті зерна на друзки. І сіялось не борошно, а […].

Марта Тарнавська – Ти не знаєш Так до болю, до болю тужно, так безмежно, жагуче жаль, хоч і небо ясне-головокружне, і хоч дзвенить-співає зелена даль. Бо не знаєш ти, що саме […].

Микола Вінграновський – Вогненна людина Не в кам’яній, не в дерев’яній ері – Зустрілися ми в атомній добі, В жахких реакціях негаснучих матерій, У плоті вогненній з’являюся тобі. Я – […].

Василь Стус – Людина флюгер Людина флюгер. Так. Людина флюгер. пiдвладний вiтровi, а не собi. Я знаю? Може, бог чуттями править. чуттями править, може, дика товч ще не оговтаних бажань […].

Марта Тарнавська – “Людина вийшла у безмежне море…” Людина вийшла у безмежне море із приладом наївного рибалки, щоб привид щастя, вимріяний змалку, ловити так, як ловлять альбакора. Щоб уловити те, що невловиме, якої […].

Ще один протест – Василь Симоненко До двадцяти бунтуєму завзято, Шукаєм правди, кленемо брехню І віримо, що нашому огню Належить всяку нечисть спопеляти. Тоді ми все бажаємо змінити, В житті своє […].

Руданський Степан – Не знаєш ти горя 1 Не знаєш ти горя, Не відаєш жалю, – Щасливий ти, дядьку Прохоре-ковалю! Заліза пудами І начиння маєш, Сядеш у світлиці – Думоньку гадаєш. І […].

Микола Вінграновський – Людина і ніч Усе роздягнено, і все напоготові. Ніч повертає голову: пора! Гармата – бух! І горобці – ура! Розквітли океани малинові. Півлюдства дивиться півлюдству в темні очі. […].

Герасим’юк Василь – Білими волічками Білими волічками ноги твої обів’ю, чорними волічками волосся твоє зав’ю, червоними волічками обів’ю твій стан, а зелені покладу на брови, а сині покладу на вії, […].

Пісня про рушник – Андрій Малишко Рідна мати моя, ти ночей не доспала, Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник […].

Антонич Богдан-Ігор – Людина 1 Ніч темна, олив’яна, зимна, люта, чорна, лиш вітер обертає хмар важенні жорна. Лиш срібна смерть іде в садиби на жнива, й кугикає кугач, лулукає […].

Василь Стус – У тридцять лiт ти тiльки народився У тридцять лiт ти тiльки народився, аби збагнути: мертвий ти єси у мертвiм свiтi. I нема нiкого окруж. Ти тiльки сам. I – мрець єси. […].

Вірш Івана Франка – Чого являєшся мені Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, […].

Руданський Степан – Не згадаю гадки Не згадаю гадки, Не змислю я мислі. Як чорнії хмари, Чорні думи звисли! Порадь, мати, що діяти, Ой чи жити, чи вмирати? Порадь, моя мати! […].

Микола Вінграновський – Кохана Кохана ти не знаєш що коли я приходжу від тебе я засинаю людиною а просинаюся деревом і вранці шумлю у нашому подвір’ї і сусіди дивуються […].

Микола Руденко – Щирість Понад щирість людську, понад слово правдиве Ані радості в мене, ні щастя нема. Що було б, якби з нами лукавила нива Чи прийшла замість літа […].

Герасим’юк Василь – Що тебе пригинає Що тебе пригинає до сирої землі? Це твоя тайна таїн дотліває; в золі. Ця зола це вчорашня, це не дим – це туман. Ця земля […].

Герасим’юк Василь – Львів Із Бориса Чичибабіна І статуї Христа, і статуї владик у сяєві колон поникли нині в нішах… Ти, справді, левів град. Жорстокий ти і пишний. У […].

Василь Стус – О, скільки слів, неначе поторочі! О, скільки слів, неначе поторочі! І всі повз мене, ніби кулі, б’ють, і всі мою живу минають суть, а тільки строчать, строчать, строчать, строчать. А […].

Дмитро Павличко – “Буває така розмова…” Буває така розмова, Що ув’язнює, наче кліть. Темрява розумова, Як бескид, міцна стоїть. Буває таке мовчання Несподіване і страшне, Що тільки вибух ридання Від смерті […].

Микола Луків – Весна Весна. Квітують вишні у саду. Прийшла пора свята, благословенна. Люблю тебе, красиву, молоду. Кохана, Наречена. Спливли вінки Купала по річках, війнуло літо духом рути-м’яти. Люблю […].

Василь Стус – Громадяни, дотримуйтесь тиші – Громадяни, дотримуйтесь тиші, вимагають чотири щити навколо високої вежі, де великими літерами зазначено “Всесоюзний науково-дослідний центр по акліматизації картоплі на Марсі”. – Колись вона […].

Юрій Федькович – Русь По “Mignon” Гете Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де Дністер грав, де Галич иечаліє, Де руський край, […].

Василь Стус – Синові (переклад) Редьярд Кіплінг – Синові (в перекладі Василя Стуса) Коли ти бережеш залізний спокій всупір загальній паніці й клятьбі, коли наперекір хулі жорстокій між невірів ти […].

Герасим’юк Василь – Пряжа Той, хто крадьки зазирає у вікно, хто високий і сивоокий двадцятої осені двадцятого віку, той уздрить, яка дівка чемна до роботи, а яка ні. А […].

Василь Стус – Напевне, так і треба Напевне, так і треба – судилося бо так: упали зорі з неба і надломили мак. Така знялася хвища – ні неба, ні землі, лиш чорне […].

Максим Рильський – Моїй Леонорі Ні, тебе нема, нема на світі, Ти з’явилася у ніч осінню, І уста твої, уста напіврозкриті Я зустрів побожно, як святиню. Ти з’явилась тихо, щоб […].

Герасим’юк Василь – Художник Чому не намалюєш дарабу останню? – прошуміла під хатою Черемошем вісімдесятого. Чому не намалюєш останні праліси? – ти знав їх. Ти знаєш: Ніколи полотно не […].

Микола Вінграновський – Саду Опала тінь на землю обігріту, Чоловіки заснули біля хат, Зелені руки, повні білоквіту, На теплу ніч розкинув сонний сад. Люблю тебе, глибокий саде мій! Люблю […].

Леся Українка – На мотив з Міцкевича Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати. Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені, В мислях ніколи коханим тебе не одважусь […].

Герасим’юк Василь – І днина тебе кожна покарає І днина тебе кожна покарає, і ніч карає. Бо така пора. Бо в тому, що на цін землі минає, не гідна смертних, не достойна гра. […].

Герасим’юк Василь – Коса Я сказав собі так: “Ти не зодчий цих стін. Ти народжений жінкою в муках, ти син нерозумний, що падав і падав”. І було мені так: […].

Вірш Василя Симоненка – “Земле рідна! Мозок мій світліє…” Земле рідна! Мозок мій світліє, І душа ніжнішою стає, Як твої сподіванки і мрії У життя вливаються моє. Я живу тобою і для тебе, Вийшов […].

Роман Купчинський – Лісова пісня Чи знаєш ти найкращу в світі пісню, Як ліс шумить і грає темний бір? Чи знаєш ти цю тишу благовісну, Як ліс мовчить і молиться […].

Герасим’юк Василь – Літавиця стоїть на воді Літавиця стоїть на воді. Там, де стала, там – плесо, щоби кола пішли золоті, де лице її щезло. Йдуть на берег з води – по […].

Герасим’юк Василь – Коли пішли зі світу газди перші Коли пішли зі світу газди перші, ти був поблизу – допоміг дійти. А потім сів на їхній відумерші, та їхні полонини і грунти для тебе […].

Василь Стус – Дівчина довгошия, мов сарна Дівчина довгошия, мов сарна, несла яйця у червоному фартушку I заворожені збентеженою цнотливістю, світліли похмурі люди люди, даючи їй дорогу.

Юрій Тарнавський – A Spiritual Голос: людина є з піску, о, з піску і з води, Він сотворив її, бо йому було сумно серед зелених дерев і червоних птиць Хор: […].

Герасим’юк Василь – Замовляння Я знову не зберіг тебе, надіє. Я знову перебив тобі крило. Тепер за тебе стати не посміє душі моєї чорне ремесло. Так треба: загубити і […].

Источник статьи: http://poety.com.ua/ti-znayesh-shho-ti-lyudina-vasil-simonenko/

Ты знаешь,что ты — человек?(перевод с украинского)

Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Перевод с украинского Лилия Зорина

Ты знаешь,что ты человек?
Ты знаешь про это иль нет?
Усмешка твоя -одна,
И мука твоя -одна,
И очи -одни на весь свет
Больше тебя не будет
Завтра на этой Земле.
Другие ходить будут люди,
Другие любить будут люди —
И добрей,и нежней,и злей.
Сегодня же всё для тебя —
Озёра,,травы в степи.
А жить торопиться надо
И любить торопиться надо —
Смотри же не проспи..
Всю жизнь помни:ты -человек,
Хочешь того ты ,или нет
Усмешка твоя -одна,
И мука твоя — одна,
И очи -одни на весь свет.

Рейтинг работы: 39
Количество отзывов: 3
Количество сообщений: 3
Количество просмотров: 1215
Добавили в избранное: 1
© 13.10.2016г. Лилия Зорина
Свидетельство о публикации: izba-2016-1803733

Евгений 21.08.2017 11:38:53

Алекс Шевчук 14.10.2016 10:25:00
Отзыв: положительный
Лилечка, спасибо тебе за прекрасное философское стихотворение!
Так всё ясно и коротко сказано о нашей жизни на Земле!
Обнимаю,Саша.

Спасибо,Сашенька!Мне это стихотворение очень нравится тоже,поэтому и решила его перевести.смысл там глубокий. Благодарю за отзыв!С тепло души Лилия

Источник статьи: http://www.chitalnya.ru/work/1803733/

Ти — людина

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.01.2021. Кострубатий спогад
• 28.01.2021. Довкола стовбура кружляэмо
• 27.01.2021. Переселення
• 22.01.2021. Не побиваюсь за минулим
• 21.01.2021. Я непомiтно перейшов межу
• 20.01.2021. Не потурай жалям
• 18.01.2021. Дорогi моi
• 17.01.2021. Червневий снiг
• 16.01.2021. На колимськiм морозi
• 13.01.2021. Кажи — ти сам?
• 12.01.2021. Синочку.
• 11.01.2021. Даруйте.
• 08.01.2021. Ти — людина
• 07.01.2021. Крiзь сотнi сумнiвiв
• 06.01.2021. Як добре те, що смертi не боюсь я
• 05.01.2021. Зда ться, нас нiколи й не було.
• 04.01.2021. Тепер шукай

Портал Стихи.ру предоставляет авторам возможность свободной публикации своих литературных произведений в сети Интернет на основании пользовательского договора. Все авторские права на произведения принадлежат авторам и охраняются законом. Перепечатка произведений возможна только с согласия его автора, к которому вы можете обратиться на его авторской странице. Ответственность за тексты произведений авторы несут самостоятельно на основании правил публикации и российского законодательства. Вы также можете посмотреть более подробную информацию о портале и связаться с администрацией.

Ежедневная аудитория портала Стихи.ру – порядка 200 тысяч посетителей, которые в общей сумме просматривают более двух миллионов страниц по данным счетчика посещаемости, который расположен справа от этого текста. В каждой графе указано по две цифры: количество просмотров и количество посетителей.

© Все права принадлежат авторам, 2000-2021 Портал работает под эгидой Российского союза писателей 18+

Источник статьи: http://stihi.ru/diary/miroslava4/2021-01-08

Аналіз вірша «Ти знаєш, що ти людина?» Василя Симоненка (тема, головна думка, ідея, художні засоби, віршовий розмір, художньо-ідейний аналіз: ліричний герой, образи, символи)

ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ — ЛЮДИНА?

Ти знаєш, що ти — людина.

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди —

Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба —

Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Рід літератури: лірика

Жанр: вірш

Вид лірики: філософська

Збірка: «Земне тяжіння» (1962 р.)

Мотив: осмислення швидкоплинності людського життя та неповторності кожної особистості

Ідея: заклик бути гідним високого імені Людини, прожити життя гідно

Основна думка: «бо ти на землі – людина» (людина — це особистість, кожна індивідуальна і неповторна)

Проблематика твору: людина і суспільство; призначення людини на землі; індивідуальність кожної людини; швидкоплинність часу і життя; місце особистості у суспільстві

Епітети: «люди добрі, ласкаві, злі», «усмішка, мука єдина»

Метафора: «більше тебе не буде», « сьогодні усе для тебе»

Повтори (рефрен): «Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні»

Повтори (анафора): «Ти знаєш…», «Інші …»

Повтори (епіфора): «… люди», «…спішити треба»

Запитання: «Ти знаєш, що ти — людина?», «Ти знаєш про це чи ні?»

Оклик: «Гляди ж не проспи!

Інверсія: «інші ходитимуть люди, інші кохатимуть люди – добрі, ласкаві, й злі»

Перелічення: «озера, гаї , степи»

Антитеза (протиставлення): « Завтра на цій землі …. Сьогодні усе для тебе …»

Асонанс (о – радість, і – ніжність): «очі твої одні»

Оксиморон: «жити спішити», «кохати спішити»

Символи : очі (дзеркало душі), степи (рідна земля), людина (особистість)

Кількість строф: чотири

Вид строфи: п’ятивірш

Віршовий розмір: амфібрахій (U—U) з хореєм (—U) та усіченою стопою

Источник статьи: http://8next.com/ulit10_11/8580-tv_ukrl11_002.html