Усе все частина мови

Якою частиною мови є слово «ВСЕ»?

Якою частиною мови виражено слово «Усе» з голосною «е»?

Відповідей: 11

Відповідно до словника Ожегова, слово «Усе» від слова «весь» — Определительное займенник. Також може бути в значенні іменника: «Всі за одного, один за всіх». Також може бути власною мовою — розмовна форма: «Він все в роз’їздах». Як бачимо, приналежність до како-якої частини мови залежить від контексту.

слово » Усе «, Є визначальним займенником. Наприклад, ось така пропозиція. Всі хлопці були такі раді, що у них класним керівником стала вчителька з англійської мови — Стефанія Семенівна.

А також слово » Усе «, Може бути в ролі іменника. Всі забули про день народження Ведмедики.

Слово «все» з голосною -е найчастіше є визначальним займенником.

Наприклад: всі учасники маршу прибули на побудову.

Також «все» може виступати в ролі іменника.

Наприклад: Сьогодні на змаганні все показали вищий клас!

Слово ВСЕ повинно бути визначальним займенником, оскільки це форма множини іншого определительного займенники Весь, в словниках можна зустріти вказівку на те, що слово Все є займенниковим прикметником, але це по суті одне і теж. Що определительное займенник вказує на ознаку предмета, що местоименное прикметник, тільки поняття займенникових прикметників трохи ширше, вони включають не тільки означальні займенники, а й вказівні, питальні, присвійні, негативні і невизначені. Також можна зустріти вказівку на те, що слово Все може бути власною мовою, але в списку говірок російської мови такого прислівники немає.

слово Усе спочатку є формою множини визначальних займенники весь.

Всі рослини тягнуться до сонця.

Але, як і будь-яка частина мови, займенник Усе може Субстантівіроваться, тобто набувати ознак іменника.

Хто? Усе подивилися на мене.

Це вже іменник.

Усе побігли дивитися парад.

її Усе засудили за таку поведінку.

Слово ВСЕ є займенником.

На каток пішли Усе хлопчики з нашого класу.

Усе листя вже пожовкли.

Слово ВСЕ є визначальним займенником.

Слово ВСЕ — це займенник. Воно використано у множині, в єдиному — форми весь, вся, все. Відноситься до визначальних.

Наприклад, ВСІ йдуть на каток. ВСІХ і не згадаєш відразу.

Швидше за все, слово «Усе» є визначальним займенником. До таких займенників можна також віднести і такі слова, як: будь-який, всякий, весь, самий і т. Д.

приклад: Усе бійці загинули в останній атаці.

Але також «Усе» може зустрічатися в значенні іменника. приклад:

Усе забули про славу отців.

«Все» часто виступає визначальним займенником (наприклад, весь, всякий, будь-який і інші подібні). Наприклад, всі футболісти прибули на стадіон і готувалися до матчу.

Іноді слово «все» може є іменником (наприклад, сьогодні на матчі все показали гідну гру).

Часто тільки одного слова не вистачає для визначення приналежності до будь-якої частини мови. Потрібно ціле речення.

Всі пішли шукати гриби. Тут йде іменник.

Всі хлопці пішли шукати гриби. Тут уже йде займенник.

Згідно з правилами російської мови (наскільки я пам’ятаю)»Усе» — Це наріччя, але також може бути займенником.

Источник статьи: http://zkan.com.ua/navchannja/jakoju-chastinoju-movi-e-slovo-vse.html

Частини мови в таблицях: усе, що потрібно знати для ЗНО

Частини мови в таблицях: усе, що потрібно знати для ЗНО

Завдяки цій статті ти повториш (або вивчиш 😉) усі частини мови у форматі табличок та схем зі зрозумілими поясненнями. Ми розберемо визначення, складні випадки та способи легко і просто розрізнити частини мови між собою. Більше жодної плутанини на ЗНО 🙌

Частини мови – це класи слів, об’єднаних за характерними спільними ознаками, такими як синтаксична роль, загальне та граматичне значення. Сьогодні розберемо, які є частини мови, чому важливо їх розрізняти на ЗНО і, звісно ж, поговоримо, як саме це робити.

Чому важливо розрізняти частини мови?

На ЗНО трапляються різні тести, зокрема такі, де потрібно з’ясувати, до якої частини мови належить те чи інше слово, а також ті, у яких треба визначити члени речення. Ці завдання є в кожному тестовому зошиті попередніх років, а отже вміння їх розв’язувати гарантовано додасть тобі як мінімум кілька балів до загального результату.

Передовсім варто розібратися, які є частини мови, та чітко окреслити для себе, у чому полягають їхні відмінності. Почнімо з основного:

Частини мови: класифікація

Частини мови поділяються на дві великі групи: самостійні та службові. Окрема, особлива частина мови – вигук – не входить до жодної з цих груп.

Самостійні частини мови

Службові частини мови

Вигук

Усього частин мови десять. Самостійних найбільше – їх шість. Службових – три. Це:

Самостійні частини мови	Службові частини мови	Вигук
іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник	прийменник, сполучник, частка

Самостійні частини мови

Самостійні частини мови

• мають лексичне значення (називають предмети, явища, ознаки, кількість, дії, обставини),
• мають граматичне значення (відмінок, рід, число тощо),
• виступають членами речення,
• відповідають на питання.

Це – іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово та прислівник.

Іменник

Питання	Називає	Приклади	Синтаксична роль
хто? що?	предмет, істоту, явище	праска, Інна, дощ	може виступати будь-яким членом, найчастіше – підметом або додатком

Складні випадки визначення іменників

Іменники часто можна сплутати з іншими частинами мови. Треба пам’ятати про такі випадки:

Це іменники, адже вони відповідають на питання «хто? що?» – «четвірка«.

2. Іменники, які походять від прикметників:

«Це завдання доручили черговому» – кому? – іменник;

«Він вчиться на військового» – (на) кого? – іменник.

Прикметник

Прикметник

Питання	Називає	Приклади	Синтаксична роль
який? чий?	ознаку предмета	тихий, лісове, сестрина, білі	частіше виступає означенням, інколи – присудком

Складні випадки визначення та утворення прикметників

1. Як і іменник, прикметник інколи можна сплутати з іншою частиною мови (найчастіше з числівником):

• сорокалітній, подвійний – це прикметники.

2. Важливо також навчитися правильно утворювати ступені порівняння прикметників:

• темний – темніший або більш темний (❌ НЕ більш темніший), найтемніший або найбільш темний (❌ НЕ самий темний чи самий темніший).

Числівник

Числівник

Питання	Називає	Приклади
скільки? котрий?	число, кількість, порядок предметів	сім, сім десятих, семеро, сьомий

Складні випадки відмінювання числівників

Відмінювання числівників – доволі складна тема. Потрібно запам’ятати кілька особливих випадків:

1. Числівники сорок, дев’яносто, сто в усіх відмінках, крім називного та знахідного, мають закінчення -а:

• 40, 90, 100 – -а(сорока, ста).

2. У числівниках п’ятдесят-вісімдесят, а також кількадесят відмінюється тільки друга частина:

• 50-80, кількадесят – відм. тільки «-десят» (❌ НЕ п’ятидесяти, а п’ятдесяти);у числівниках двісті-дев’ятсот, а також кількасот відмінюються обидві частини:
• 200-900, кількасот – двохсот, чотирьохсот.

3. У складених кількісних числівниках відмінюються всі слова, у складених порядкових числівниках – тільки останнє слово:

• Вісімдесят чотири – вісімдесяти чотирьох, вісімдесят четвертий – вісімдесят четвертого.

4. Числівники від п’яти до двадцяти, тридцять, кільканадцять, від п’ятдесяти до вісімдесяти мають паралельні форми, які не можна «змішувати»:

• 5-20,
• 30,
• 50-80,
• кільканадцять:

Називний	шістдесят сім
Родовий	шістдесяти семи	шістдесятьох сімох
Давальний	шістдесяти семи	шістдесятьом сімом
Знахідний	шістдесят сім	шістдесятьох сімох
Орудний	шістдесятьма сьома	шістдесятьома сімома
Місцевий	(на) шістдесяти семи	(на) шістдесятьох сімох

6. Дробові числівники півтора, півтори, півтораста не відмінюються, а іменники при них мають форму родового відмінка однини:

• півтораста військових, півтори хвилини, півтора місяця.

Займенник

Займенник

Питання	Вказує на	Приклади
хто? що? який? чий? скільки?	особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх	ми, себе, скільки, інший, жодний, казна-що, самий

Займенник«замінює» іменник, прикметник або числівник. До речі, ці чотири частини мови є іменними.

Складні випадки правопису займенників

Варто запам’ятати правопис деяких слів (часток із займенниками):

хтось, абиде, дещо, абикуди.

• якщо між казна, бозна, хтозна, аби, де та займенником стоїть прийменник:

бозна до кого, казна з ким.

Дієслово

Дієслово

Питання	Називає	Приклади	Синтаксична роль
що робити? що зробити?	дію, стан предмета	біжу, полетиш, розказано	найчастіше виконує роль присудка, хоча інфінітив може виступати будь-яким членом речення (так, навіть підметом чи додатком!)

Форми дієслова

Дієслово має п’ять основних форм (особова; безособова на -но, -то; неозначена (інфінітив); дієприкметник; дієприслівник). Зупинимося на двох останніх.

Особлива форма дієслова – дієприкметник

Питання	Називає	Приклади	Синтаксична роль
який?	ознаку предмета за дією або станом	мелена, сяючий, омріяне	означення

• дієприкметниковий зворот – дієприкметник + залежні від нього слова, які завжди є означенням у реченні (увесь зворот – один член речення). Кома при такому звороті НЕ ставиться, коли він стоїть перед означуваним словом. Коли два чи більше зворотів стоять поряд у реченні, послуговуємося правилами розділових знаків між однорідними членами речення.

Приклади: «Запечена під сиром картопля. «, «Картопля, запечена під сиром, полита соусом. «;

Талий (сніг), стиглий або спілий (фрукт), улюблений (автор) – це прикметники.

Особлива форма дієслова – дієприслівник

Питання	Позначає	Приклади	Синтаксична роль
що роблячи? що зробивши?	додаткову до основної дію або стан	співаючи, заспівавши	найчастіше виступає обставиною	Незмінна форма

• основна (дієслово-присудок) та супровідна (дієприслівник) дія виконуються одним і тим самим підметом (❌ не можна сказати «поприбиравши, шафки стали чистішими»);
• дієприслівниковий зворот – дієприслівник + залежні від нього слова. Завжди є обставиною. НЕ виділяється комою (комами), коли це зворот-фразеологізм, який стоїть після основного дієслова.

Приклади: «Вона сиділа склавши руки й нудьгувала», «Склавши руки, вона сиділа й нудьгувала»;

• одиничний дієприслівник (при якому немає жодних пояснювальних слів) НЕ потребує виділення комами, якщо має значення обставини способу дії (а не додаткову дію) та стоїть після дієслова-присудка.

Приклади: «Співають ідучи дівчата» (Т. Шевченко), «Сідає, зітхнувши, мати».

Прислівник

Прислівник

Питання	Називає	Приклади	Синтаксична роль
як? де? куди? звідки? коли? чому?	ознаку дії, предмета, іншої ознаки або вказує на обставини, за яких відбувається явище чи подія	дуже, варто, можна, гарно, босоніж, ліворуч, завтра, спросоння, наперекір	виступає обставиною, якщо пов’язаний із дієсловом-присудком, або – рідше – означенням (пов’язаний з іменником), присудком	Незмінна частина мови, не має закінчення

Складні випадки правопису прислівників

Правопис прислівників, про який варто пам’ятати:

• після будь-, -небудь, казна-, бозна-, хтозна-;
• перед небудь-, -таки, -то;
• при утворенні однакових чи близьких за змістом слів:

• якщо це прислівникова сполука – прийменник + іменник, обставина у реченні, відповідає на питання прислівника:

кінець кінцем, день у день, одним одна тощо.

4. ❗️ Через два дефіси:

• пліч-о-пліч, віч-на-віч, будь-що-будь, всього-на-всього, як-не-як, хоч-не-хоч, коли-не-коли, де-не-де.

Службові частини мови

Службові частини мови

• не мають лексичного значення,
• самі «служать» граматичними засобами для вираження зв’язків речень і слів,
• не виступають членами речення,
• не змінюються,
• не відповідають на питання.

Це – прийменник, сполучник та частка.

Прийменник

Прийменник

Що робить	Приклади
виражає залежність іменних частин мови від інших слів у словосполученні чи реченні	в, на, з-під, о, про, незважаючи на

Найлегше запам’ятати значення службових частин мов за їхніми назвами.

Прийменник знаходиться «при іменнику», а точніше при іменних частинах мови.

Складні випадки визначення прийменників

Важливо розрізняти інші частини мови та співзвучні прийменники:

1. навколодому – це прийменник, вживається з іменником,

а от роззирнисянавколо – це вже прислівник;

2. хатакрайсела – прийменник, виражає зв’язок одного слова з іншим,

Сполучник

Сполучник

Що робить	Приклади
зв’язує однорідні члени речення, частини складного речення	і, проте, а, але, чи, хоч, незважаючи на те, що, що

Сполучники, як підказує нам їхня назва, сполучають.

Складні випадки визначення та правопису сполучників

1. Незважаючи на те, що – це сполучник, а от незважаючи на – прийменник:

• з останнім можна скласти просте речення (незважаючи надощ, у небі світило сонце), а з першим – складне (незважаючи на те, щойшов дощ, у небі світило сонце). Тобто у цих двох конструкцій різне використання. Розумієш різницю? 😉

немовбито, нібито, причому;

тим-то, тільки-но, тому-то.

3. Сполучники vs. однозвучні слова:

• однозвучні до сполучників слова мають лексичне значення, є членами речення, відповідають на питання тощо, саме за цими ознаками їх можна відрізнити. Порівняй:

«Що б не сталося, ти можеш прийти до нас, щоб попросити допомоги»,

«Я просила її не розповідати про те, що відбулося, проте вона не змогла довго тримати язика за зубами».

4. Різниця між займенником «що» та сполучником «що» у складних реченнях:

• перший, як правило, можна замінити на «що саме» або «який», тоді як другий можна зовсім опустити (або замінити на інший сполучник): «Пристрій,щопрацює»vs.«Добре,щопристрій працює».

Частка

Частка

Що робить	Приклади
утворює форми дієслів, заперечує, додає відтінків значення	не, хай, ну, би, навіть, хіба, наче, хоч

Частка – це те, що залишилося, остача 🙂 Маленька «частинка», що надає слову іншого, сильнішого, конкретнішого або й узагалі заперечного значення.

Складні випадки

1. Частки іноді «набувають форми» інших частин мови, але тоді це слово виражає відтінок значення:

• наприклад: «Нуіспека!» Тут «і» – це частка, адже вона не сполучає два слова («картопля і буряки»), а виражає додаткові емоції.

2. Правопис частки «не» знадобиться тобі не тільки на тестах, але й у власному висловленні – творі на ЗНО, та й для грамотного письма загалом.

Окрема частина мови – вигук

І нарешті! Особлива частина мови – вигук! Ура-а-а! (Так, це теж вигук 😃)

Вигук

Виражає	Приклади
почуття, волевиявлення (також етикетні форми), звуконаслідування, не називаючи їх	ура, на добраніч, няв, ой, о, пхе, тю	Незмінна частина мови

До вигуків умовно зараховують ще звуконаслідувальні слова, тобто те, як людина передає явища природи (шуми, звукове спілкування тварин): гав-гав, няв, ш-ш-ш, ме-е, кап-кап-кап тощо.

Розділові знаки при вигуках

1. Якщо вигук вимовляється зокличною інтонацією, то на письмі ми виділяємо його знаком оклику:

• «Ой! Ви вже приїхали?»

2. Якщо без окличної інтонації – комами:

3. У випадку перед звертанням, якщо вигуки о, ой тісно пов’язані з ним інтонаційно, кому не ставимо:

Сподіваємося, ця стаття допомогла тобі розкласти все, що стосується частин мови, по поличках! А для повторення та закріплення вивченого радимо переглянути цей відеоурок . Для передплатників під ним також доступні унікальні тести, спеціально розроблені командою «на всі двісті» 🤩⭐

Источник статьи: http://navsi200.com/movne/chastyny-movy-tablytsia/